Потреба в Його керівництві
Дядько Закі був не просто другом вченого Кеннета Бейлі, він був його вірним провідником під час небезпечних екскурсій у безкраїй Сахарі. Бейлі каже, що, йдучи за дядьком Закі, він та його команда виявляли цілковиту довіру своєму провіднику. Вони по суті казали: “Ми не знаємо, куди йдемо. Якщо ти нас залишиш, ми всі помремо. Ми повністю довіряємо твоєму керівництву”.
Спільні спогади
У своїй книзі “Невгамовна віра” богослов Річард Моу говорить про необхідність пам’ятати уроки минулого. Він цитує соціолога Роберта Белла, який сказав: “Здорові нації мають бути «громадами пам’яті»”. Белла поширив цей принцип на інші соціальні відносини, наприклад, на родини. Спогади є важливою складовою життя в громаді.
Співоча революція
Що потрібно для того, щоб почати революцію? Зброя? Бомби? Партизанська війна? В кінці 1980-х років в Естонії її викликали пісні. Рух почався зі співу патріотичних пісень після того, як народ десятиліттями жив під тягарем радянської окупації. Ці пісні породили “Співочу революцію”, яка зіграла важливу роль у поверненні незалежності Естонії в 1991 році.
Дивовижне уміння
Лідер нашої університетської співочої групи диригував і водночас акомпанував нам на фортепіано, майстерно балансуючи між цими здібностями. По завершенні одного з концертів він виглядав особливо стомленим, тому я поцікавився у нього, чи з ним все гаразд. Лідер відповів: “Я ніколи раніше цього не робив”. Потім він пояснив: “Фортепіано було настільки розладнане, що я мусив увесь концерт грати у двох різних тональностях, лівою рукою в одній тональності, а правою – в іншій!” Мене приголомшила його дивовижна майстерність. А ще більше я був здивований Тим, Хто створив людей здатними на такі справи.
Несподівана зміна
В січні 1943 року теплий вітер Чинук налетів на місто Спірфіш (штат Південна Дакота), стрімко піднявши температуру від –20°С до +7°C. Ці круті погодні зміни (коливання в 27 градусів) тривали лише дві хвилини. А найбільша різниця в температурах за 24-годинний період була зафіксована 15 січня 1972 року в Ломі (штат Монтана, США) і склала п’ятдесят сім градусів: з –48°С до + 9°С.
Мисливці за бурями
“Полювання за торнадо, – каже Уоррен Федлі, – часто нагадує велетенську тривимірну гру в шахи, зіграну на тисячах квадратних миль”. Фотожурналіст і мисливець за бурями додає: “Бути у належному місці у належний час – це гармонійне поєднання завбачення і навігації, а також маневрування між усім – від градин розміром з м’яч до пилових бур і малорухливого сільськогосподарського устаткування”.
Вдячне ставлення
У штаті, де я проживаю, зими можуть бути суворими, з мінусовими температурами і нескінченним снігом. Одного надзвичайно холодного дня, коли я, здавалося, в тисячний раз чистив сніг, наш листоноша зупинився, аби поцікавитися моїми справами. Я сказав, що мені набридла зима: я втомився від снігопадів. Потім я зауважив, що листоноші напевно важко працюється у таких несприятливих погодних умовах. Той відповів: “Так, однак я хоч маю роботу. Багато людей безробітні. Тому я вдячний, що можу працювати”.
Єдине схвалення
Коли легендарний композитор Джузеппе Верді (1813–1901) був молодим, жага до схвалення привела його до успіху. Варрен Вієрсбе писав про нього наступне: “Коли Верді представив у Флоренції свою першу оперу, він став у затінку і пильно дивився на обличчя одного чоловіка в залі, великого Россіні. Для Джузеппе Верді не мало значення, чи схвалюють його глядачі, чи глузують з нього; він лише хотів побачити схвальну усмішку великого музиканта”.
Сталь і оксамит
Поет Карл Сендберг написав про колишнього президента США Авраама Лінкольна наступні рядки: “Не часто в історії людства з’являється людина, яка водночас є стальною і оксамитовою… яка в серці та розумі містить парадокс жахливої бурі та невимовного справжнього миру”. Слова “сталь і оксамит” описують, як Лінкольн балансував між власною владою і турботою про бажання людей бути вільними.
Це несправедливо!
Напевно, кожен із нас відчував гіркоту й обурення через несправедливість, яка панує у світі. Зло не карається, добро не винагороджується. Здається, що життя нечестивих людей набагато успішніше та прекрасніше, ніж життя віруючої людини. Чому Бог нічого з цим не робить?
Брошура Білла Краудера “Це несправедливо!” говорить про наболілі питання, допомагає глибше зрозуміти все, що відбувається і знайти розраду та надію.
Почуття незначущості
На думку багатьох кінокритиків фільм Девіда Ліна “Лоуренс Аравійський” є одним із найкращих фільмів усіх часів. Цей фільм з його безкраїми краєвидами аравійських пустель справив вплив на ціле покоління кінорежисерів, в тому числі на оскароносного режисера Стівена Спілберга. “Я надихнувся, коли вперше подивився «Лоуренса», – сказав Спілберг. – Я відчув свою незначущість. Він і досі навіює мені такі відчуття. І це один з критеріїв його величі”.
Вічне чи тимчасове?
Ірландський поет Оскар Уайльд сказав: “У юному віці я думав, що гроші були найважливішою річчю в житті; тепер у похилому віці я знаю, що це так і є”. Сказав він це з іронією, бо прожив лише сорок шість років, тому насправді ніколи не був у похилому віці. Уайльд цілком розумів, що гроші – це не головне у житті.
Футбол і пастирі
Захоплюючим елементом англійського футболу є спів гімну команди її фанатами перед кожним матчем. Ці пісні різняться від веселих ( “Абсолютно щасливі” ) до забавних ( “Я завжди пускаю мильні бульбашки” ). А бувають і зовсім незвичайні випадки. Наприклад, гімном клубу “Вест-Бромвіч Альбіон” є Псалом 23. Слова цього псалма видніються на внутрішньому фасаді стадіону команди, сповіщаючи кожному, хто приходить подивитися на гру команди, про турботу доброго, великого і головного Пастиря.
Чіткий зв’язок
Під час подорожі в Азії мій планшет (який містив матеріали для читання і багато документів) раптом перестав працювати – екран став чорним. У пошуках допомоги я натрапив на комп’ютерний магазин і стикнувся з іншою проблемою: я не вмів розмовляти китайською мовою, а майстер в магазині – англійською. Щоб вирішити цю проблему майстер взяв свій планшет і ввімкнув комп’ютерну програму, в якій написав китайською, а я міг прочитати це англійською. Потім я відповів англійською, а він прочитав це китайською. Програмне забезпечення допомогло нам зрозуміти один одного навіть на різних мовах.
Чаша сліз
В Бостоні, в штаті Массачусетс, є дошка з написом “Чаша сліз”. Вона нагадує про тих, хто ризикнув переплисти Атлантичний океан, аби врятуватися від смерті під час катастрофічного Ірландського голоду в кінці 1840-х років, що виник через ураження картоплі фітофторою. Тоді померло більше мільйона людей, а близько мільйона покинули домівки, щоб переплисти океан, який Джон Бойл О’рейллі поетично назвав “чашою сліз”. Голод і душевний біль змусив цих мандрівників шукати надію у безнадійні часи.